Существуют специальные упражнения, позволяющие повысить скорость
двигательных реакций у медлительных детей. Смысл их состоит не в том, чтобы
заставлять ребенка работать как можно быстрее - это только ухудшит ситуацию,
ребенок начнет нервничать, скорость деятельности снизится, а нервное
напряжение, наоборот, возрастет. Основная суть этих приемов - резкие переходы
от медленного темпа движений к быстрому и обратно, причем время от времени
даются и предельные скорости движений.
Часто діти не встигають в
силу своїй повільності. І перше що роблять батьки та вчителі – сваряться на
дітей та докоряють у ліні. Але це дуже велика помилка.«Швидкими» такі діти не зможуть стати, як би
ви не намагалися.
Такі діти справді
особливі і як ніхто потребують індивідуального підходу. Але в сучасній школі це
досить важко. Їх намагаються не помічати, або вимагають від них неможливого:
«робити швидше!». Саме тому починаються проблеми, знижується успішність. Але
повільні діти – не «тупі», справа зовсім не в здібностях, а у дуже високому
темпі роботи на уроці.
Якщо уважно подивитися на
дітей (особливо підліткового віку), то стає зрозуміло, що саме невпевненість у
своїх силах являється основною проблемою для багатьох із них. Ці діти не
стануть порушувати дисципліну, нічого зайвого не скажуть, не стануть
сперечатися. Така поведінка не заважає вчителю проводити урок, тому не викликає
підозри чи переживання. Але невпевненість у собі – це велика проблема для сучасного учня.
Все частіше у класі зустрічаються діти із
агресивною поведінкою.Часто буває так,
що не зважаючи на старання вчителя та батьків агресивність дитини не
зменшується. Як же правильно поводитись із такою дитиною? Спілкування з
агресивною дитиною потребує стриманості та високого самоконтролю зі сторони
дорослих. У таких дітей почуття вини, порушення рівноваги не проходять, навіть
якщо їм вдається направити на когось свої негативні емоції.Але в першу чергу таким дітям необхідно дати
зрозуміти, що дорослий – їх союзник, помічник у вирішенні цих внутрішніх
проблем. Агресивні діти повинні зрозуміти, що їх люблять і сприймають такими,
як вони є, але саме їх вчинки псують усе враження, до того ж й у самих не
викликають задоволення.
Яку ж дитину можна назвати
гіперактивною?На що треба звернути
увагу?
·Неспокійні
дії дитиниНевгамовністьДитина
не терпить одноманітних занять Прибуває
у постійному русіІноді
спостерігається агресивна поведінка Погано
контролює свої емоції, у тому ж числі й гнів.Часто
порушує правила. Погано організований.
Кожен з цих при знаків ,
якщо його роздивлятися окремо, ні про що не говорить, але якщо декілька з них
об’єднати -це вже привід для
хвилювання.
Врахування індивідуальних особливостей кожного
учня - можливо це і є головна проблема сучасного вчителя? Кожна дитина – це індивідуальні
властивості нервової системи, темперамент, інтереси, здібності, особливості
мислення, уяви, пам’яті, емоцій, вольових дій, життєвий досвід, активність,
темп роботи, швидкість засвоєння навичок тощо. Деякі з цих особливостей мають
генетичний характер, а деякі –та формуються протягом життя.Тому таке величезне значення сьогодні має
психолого-педагогічний супровід.Знайти
в кожному учні сильні сторони, задатки, схильності, а також передбачити та
унеможливитипояву небажаних рис
характеру – одна з виховних задач кожного педагога. З
Тому
пропаную вам саме зараз перейти до ознайомлення з деякими індивідуальними
психологічними особливостями:
