Сайт психологов г.Ильичевска

Підлітки

Як допомогти дитині в період дорослішання

Бесіда для батьків

Мета: дати визначення цьому віковому періодові і вказати на зміни, що відбуваються в житті підлітка; визначити роль і місце батьків і місце батьків у цьому процесі й обговорити шляхи взаємодії в родині у формуванні і розвитку гармонійної особистості.

Обладнання: цитати на дошці з бесіди: «Вони (підлітки) тепер здаються нам схильними до надмірного, вони мають погані манери і не поважають авторитети, не шанують дорослих і проводять свій вільний час, збираючись разом і базікаючи одне з одним. Вони завжди готові суперечити своїм батькам, прагнуть привернути увагу під час бесіди, ненажерливі й мучать своїх учителів» (Сократ, написано більш ніж 400 років до н. е.)

Перед прочитанням цієї цитати батькам пропонується здогадатися, про який віковий період ідеться.

Теоретична частина

     Кожна людина у своєму житті пройшла через перехідний вік – критичний етап у процесі дорослішання, що іноді називають підлітковим періодом.

     Незважаючи на те, що підлітковим періодом вважається проміжок життя молодої людини з 13 до 19 років. Тривалість перехідного періоду залежить від традицій культури, у якій людина живе, від фізіологічних особливостей організму, також від того, коли він досягає своєї зрілості. Зараз вчені стверджують, що починається перехідний вік з 10 – 12 років.

     Перехідний вік – дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні і фізичні зміни, що шокують і доводять до відчаю багатьох  батьків. Схожі відчуття відчувають і ті батьки, що невтомно навчали своїх дітей, намагаючись застосовувати гуманні методи, засновані на любові і підтримці.

     Не таємниця, що дорослі не завжди вміють встановлювати довірливі взаємини з дітьми, «обходити підводні камені» у вирішенні проблем. Найпоширенішими помилками батьків у взаєминах з дітьми є нав’язування власної думки або способу дії, зневажливе ставлення до оточення дитини, ігнорування проблем статевого дозрівання. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, їхніх вчинків.

     Підлітковий період – це лише перехід від дитинства до дорослого життя. Ви як мудрі батьки повинні відкидати все дитяче і незріле у ваших стосунках. Але не забувайте сіяти в серцях ваших дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

Емоційні зміни

-         Хто я?

-         Які мої цінності і переконання?

-         Кого я справді повинен поважати?

-         Що я можу робити добре?

Соціальні зміни

-         У них є інтерес до протилежної статі

-         Вони намагаються знайти нових друзів і увійти в молодіжну групу

-         Настрій, думки і манера поведінки легко змінюються

Фізіологічні зміни

Можуть відчувати страх в період статевого дозрівання, коли помічають, що з їхнім тілом відбуваються зміни. Поряд із природними ознаками формування зрілої особистості ви можете помітити радикальні зміни в поведінці вашої дитини. Може вона перебуває під впливом поганих друзів, неправильно харчується, вживає алкоголь або курить.

     З дитинства і до зрілих років батьки лишаються авторитетом. Без сумніву, дитина набуває впевненості у собі під впливом батьківської любові. Говоріть частіше, що ви їх любите, обнімайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, просто пішохідні прогулянки. Діліться своїм життєвим досвідом. Доручайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують.

     На початку, у деяких до початку підліткового віку ,навчальна діяльність втрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Батьки повинні бути готові до того, що , якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання.

Підлітки починають виробляти свої власні погляди про значущість навчання. Тому велика роль належить батькам, які мають допомогти сформувати певні поняття, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи», «Яким я стану – залежить тільки від мене» 

     Звичайно, якщо батьки неодноразово говоритимуть про важливість навчання, а самі при цьому років 5 не відкривали книжку, то тут уся ромова вестиметься за принципом – дитина слухає, але не чує. Тому виявляйте глибоку зацікавленість до навчання ваших дітей. Допоможіть підготувати виступ або разом зробіть екскурсію математичними правилами.

Не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеалами. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

     У дітей цього віку на перший план виходять стосунки з однолітками. Вони хочуть почуватися частиною колективу, бути визнаними. Заради отримання авторитету дехто вдається до різних несподіваних вчинків, тому частіше приділяйте уваги своїм дітям.

    Головне – запевнити дитину в тому, що ви завжди поруч, підтримаєте, допоможете. Пам’ятайте: якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі. Вашій дитині потрібна ваша увага. Дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю. Частіше торкайтеся дитини, просто кладіть руку на плече. Будьте прихильні до її дитячих проблем. Згадуйте частіше себе у її віці, виряджайте дитину до школи тільки з позитивними емоціями. Незважаючи на всі життєві негаразди, розвивайте емоційну сферу дитини. Не забувайте, що ви є зразком у всьому:  взаємовідносини з людьми, шкідливі звички…(діти сприймають дуже критично)

Практична частина

Якщо у вас є непорозуміння з дитиною,

подивіться на себе очима дітей і дайте відповіді на запитання.

1.      Якою мене бачить син чи дочка?

2.      Чи відчуває він, що я його люблю?

3.      Чи вважає він, що я його розумію?

4.      Чи є в нього привід вважати мене справедливою, чуйною, доброю, чутливою людиною?

5.      Чи подобається йому, як я з ним розмовляю?

6.      Чи хотів би я, щоб він розмовляв зі мною, як я з ним?

7.      Якщо я, коли ми сваримось відчуваю образу, злість, то, що він відчуває до мене?

8.      Чи хотів би я , щоб мене зараз виховували так, як я його?

9.      Яких тем я уникаю в розмові з ним?

10.  Чи почуває він себе самотнім, незрозумілим?

11.  Від чого він страждає, чи знаю я про ці страждання, чи навіть не уявляю?

12.  Чи є в нас хоча б одне заняття, яким ми обидва займалися із задоволенням?

Проаналізуйте свої відповіді і ви зрозумієте свою дитину.

     Давайте пригадаємо, як ми звертаємося до наших дітей. Якщо ми вказуємо людині, що вона має або не має робити, наказуємо, то ми ризикуємо викликати захисну реакцію з боку іншої людини. Як позбутися наказової форми у своїх висловлюваннях. Як пере формулювати образливі «Ти-висловлювання» у «Я-висловлювання».

Типи висловлювань

Притча «Невелика різниця»

Все залежить від одного: не що сказати, а як! Перш ніж сказати щось своїй дитині, особливо образливе, подумайте!

В кінці зустрічі роздати пам’ятки батькам підлітків.

Притча «Невелика різниця»

Все залежить від одного: не що сказати, а як! Перш ніж сказати щось своїй дитині, особливо неприємне, подумайте!

   Удачі вам, терпіння.