Сайт психологов г.Ильичевска

Врахування  вікових особливостей.

Перший раз в перший клас.

Перший рік  шкільного життя дуже важкий та переломний етап у житті дитини. Змінюється загальний розпорядок, зростає психоемоційна навантаження. На зміну дитячим іграм приходять навчальні будні. Вони потребують підвищеної розумової активності, уваги, зосередження на роботі, відносної нерухомості.          

 Різниця між дітьми 6 та 7 років досить суттєва.   Для перших особливо важко проходить соціальна адаптація. 6-річна дитина не може з легкістю впоротись із шкільним режимом, визнати та зрозуміти правила поведінки, прийняти свої обов’язки.  Цей рік дуже важливий для психічного розвитку дитини.                                                           

Перші тижні та місяці у дітей можуть часто виникати головні білі, роздратованість, плаксивість, порушення сну, зниження апетиту.  Вчителю слід це враховувати: широко використовувати ігри під час уроків, спробувати проводити працю, малювання на свіжому повітрі, частіше змінювати види діяльності, не забороняти стояти учню, якщо він не може висідити  цілий урок.                                                                                                                                                           

Також часто у дітей виникають труднощі психологічного характеру: почуття страху, погане відношення до навчання, вчителя, невірне уявлення своїх можливостей.  Але дорослим не слід реагувати на таке бунтарство двійками, постійними зауваженнями та покараннями. Напроти,  слід створити творчі умови для таких учнів, підбадьорювати їх, хвалити за старання, щоб зовсім не знищити інтерес до навчання.   Замислюйтеся над тим, що з дитячого егоїзму формується самоповага, з упертості – необхідна стійкість, наполегливість, а з капризів – гнучкість. 

Слід відзначити, що саме у першому класі досить зростає залежність учнів від дорослого – вчителя.  Чому так? Вчителя початкової школи зловживають своїми можливостями? Частіше всього - ні! Справа в тому, що дома дитину постійно оточують два, а то й більше, дорослих; у садку теж як мінімум два вихователя. У першому ж класі дитина починає саме навчатися, знайомитися із правилами поведінки та постійно знаходиться під впливом одного вчителя.  Часто буває так, що дома першокласник не отримує належної уваги і тоді саме вчитель стає для нього єдиною поважною людиною. Основним мотивом дитини стає цікавість до миру дорослих, прагнення бути схожим на них..  Звісно, що батьків іноді дратує дитяче «Ганно Петрівно казала…», але від цього нікуди не дінешся, дітям потрібен час, щоб навчитися думати самостійно. Тому батькам не слід ображатися, а вчитель початкової школи має враховувати свій вплив на  дитячу свідомість.

Адаптація дітей до шкільного життя.

Адаптація першокласника – це процес пристосування дитини до змінення соціальних умов – до школи. Якщо адаптація дитини до шкільного життя зустрічає труднощі ( у силу особистісних, соціальних  або вікових особливостей), це сприяє виникненню соціального, психічного напруження. А це вже – загроза виникнення   дезадаптації.                                                                             

    Вона може бути тотальною (коли у дитини виникають конфліктні відношення з усім класом, вчителем, батьками) або частковою (наприклад: проблеми у спілкуванні з однокласниками).  У результаті чого виникають та закріплюються неадекватні механізми у привиканні  дитини до шкільного життя, порушується процес навчання, виникають проблеми у поведінці, конфлікти. Нажаль такий діагноз під кінець першої чверті мають 15-20% дітей у кожному першому класі.

Як проявляється шкільна дезадаптація?

Труднощі в навчанні. Невстигаємість.

Порушення у відношеннях з однокласниками або вчителем.

Відмови ходити до школи.

Симптоми соматичних хвороб: головний біль, порушення сну, самоконтролю, сміливості, підвищення рівня тривожності, недостача уваги на уроці.

Чому так відбувається? Спробуємо відкрити причини шкільної дезадаптації:

Ø    Недоліки в системі відношень у школі:      

Ø    Деякі індивідуальні особливості психічного розвитку дитини.

Ø    Неправильні методи виховання в сім’ї. Це може бути:

Підвищенні сподівання у відношенні навчання. В результаті чого будь яка невдача сприймається неадекватно.                           Розповіді о недоліках школи, класу, замість  акценту уваги на приємних моментах.                                                                                            Часті конфлікти з приводу навчання, після чого все, що пов’язане зі школою втрачає цікавість.                                                                  

Виховання дитину по типу «кумир родини».                                   Байдуже відношення батьків до навчання.

А зараз, коли ми з вами познайомилися з основними  причинами та труднощами, які зустрічають діти у першій рік навчання, давайте спробуємо розробити конкретні рекомендації до поліпшення адаптації першокласників до  шкільного життя :

·       Адаптація триває від 2 до 6 місяців, залежно від індивідуальних особливостей. На протязі першої чверті  кількість дітей з нервово-психічними відхиленнями зростає на 14-16%. Тому створіть спокійні  умови під час уроку та  спробуйте не ставити двійок, не використовувати покарань.  

·         Починайте ранок із зарядки. Активно використовуйте фізкультурні паузи.

·       Шкільні уроки,  цікаві передачі по телевізору, заняття музикою, мовами… це все призводить до того, що рухова активність дитини зменшується у два рази. Але потреба дитячого організму у руху залишається величезною. Це основна причина підвищеної активності дітей під час перерв.  Тому перше що слід зробити: проводити у початковій школі «цікаві перерви», сповнені рухливими іграми. Лише тоді шкільна перерва  стане  достатнім відпочинком для дитини.

·       Не забувайте під час уроків слідкувати за осанкою дитини. Від цього залежить як сама осанка, так і зір.

·       Слідкуйте за тим, щоб у кабінеті були справні усі лампи,  оптимальна температура повітря. Тобто, щоб санітарно-гігієнічні умови (див. санітарно-гігієнічні умови) не у якому разі не порушувалися.

·       Широко використовуйте здоров’я-зберігаючі технології (див. далі)

·       Спробуйте хоча б у продовж перших місяців навчання не надавати домашніх завдань. А надалі, проконсультуйте батьків про те, що домашнє завдання, краще за все, виконувати у середині дня (пик розумової активності припадає на 9-12 та 16-18 годин), але не у якому разі не перед сном!

·       Оцінюйте не учня, а його поведінку, вчинок. Пам’ятайте, що самооцінка першокласника це його уявлення про себе як  о «добрій» або «поганій» людині. Вміння оцінювати себе та інших учнів у дітей ще не розвито, тому їм важко зрозуміти критерії оцінки вчителя.

·       Група тривалого дня – це вихід для батьків. Але, як виявляється це досить велика загрузка для дитини. Тому для того щоб такий вид роботи позитивно впливав на першокласників, зробіть акцент на рухливих іграх, та як можна більше бувайте на свіжому повітрі.  Намагайтесь  зовсім уникати завдань «за партами». Якщо дитина не залишається в школі після уроків, порадьте батькам уложити її спати,  щоб не викликати перевтомлення організму .

Для виховання у малят уміння виконувати спільні доручення доцільно використовувати такий, наприклад прийом: після закінчення гри доручити кільком дітям зібрати обладнання й поставити його на місце. Можна об'єднати цим завданням дітей, які часто конфліктують між собою в повсякденному спілкуванні. В таких ситуаціях, виконуючи під наглядом дорослого його доручення, малята, як правило, діють злагоджено й дружно.

Правильне керівництво грою — важлива умова реалізації її виховних завдань. У цій віковій групі головні ролі  виконують діти. А ваша задача - простежити, щоб таких ролях виступали не лише активні, а й тихі, сором'язливі діти. Зрозуміло, що ці діти спочатку не можуть виконувати свої ролі добре, і товариші іноді, сміються з їхньої вайлуватості, недостатньої спритності. Такі вияви не можна лишати поза увагою, бо звичка нетактовного ставлення до своїх товаришів може закріпитися в дітей. А дитина, яка не зовсім вдало справлялася з роллю, може втратити віру в свої сили, і її буде важко залучити до спілкування та взаємодії з ровесниками у майбутньому.